УКРАЇНСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ГЛОБАЛІЗАЦІЮ

Бібліотека праць

Рукописи книжок

ВИБРАНІ МАТЕРІАЛИ
Всеукраїнської науково-практичної конференції

V КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ЧИТАННЯ ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ПОДКОПАЄВА

Демещенко В.В.,
канд. історичних наук, доцент КНУКіМ

Сучасне прискорення процесу “глобалізації”, тобто планетарного поширення капіталістичних ринкових відносин, спричинило загострення проблем у сфері міжкультурних взаємин народів, збудило новий інтерес до питань інтеграції національних культур, і разом з тим виникає нове поняття “глобалізація”. Теперішня “глобалізація” є надзвичайно складним і суперечливим процесом, що позначається на всіх сферах людської діяльності, зокрема й особливо – на їх суспільному житті. Сам термін глобалізація виник і набув поширення в середині 80-х років ХХ століття. Запровадження його в науковий, політичний, публіцистичний “обіг” пов’язують в основному з іменем американського соціолога Р.Робертсона, який у 1985 р. дав свою інтерпретацію поняття “глобалізація”. До хору різноманітних голосів зарубіжних учених філософів, економістів, істориків, літераторів, публіцистів приєднуються й голоси українських науковців. Так, на думку українського науковця В.В.Ляха, який робить наголос на масштабності тих змін, які охопили майже весь світ (корінь слова глобалізація – globe (куля) – є “синонімом” Земної кулі), а з іншого боку, “начебто свідчить про потенціал західної моделі розвитку, яка визначає й уособлює цю тенденцію глобалізації. Загалом, ця тенденція виглядає, як активна експансія вестернізації.

Особливого поширення ідеї глобалізації набули в період 90- років, коли західний світ досяг значного економічного зростання, азіатський світ уповільнив свій розвиток внаслідок кризи, а водночас посткомуністичні країни почали активно запроваджувати ринкову економіку» [1]. Проте не всі суспільствознавці дотримуються однакової думки щодо змісту та характеру явища, яке означується словом “глобалізація”, не кажучи вже про тих, які взагалі сумніваються з приводу того, чи має місце насправді глобалізація як така. З поміж найбільш поширених серед західних соціологів визначень змісту цього ключового поняття можна виділити, принаймні, три “типових”. Так, Джефрі Харт (Jeffery Hart) виділяє п’ять провідних аспектів глобалізації: наявність глобальної інфраструктури; глобальна гармонізація або конвергенція сутнісних характеристик провідних сфер життя, усунення кордонів, глобальне поширення раніше локальних феноменів, глобальне поширення раніше престижних компетенцій та сфер діяльності. Джордж Модельські (George Modelski) розглядає глобалізацію як процес, що розвивається в чотирьох вимірах: економічна глобалізація, формування світової громадської думки, демократизація, політична глобалізація. Згідно з Р.Тарданіко (Richard Tardanico) “ серед проявів глобалізації ” найчастіше називають: транснаціоналізацію комунікацій, торгівлі, виробництва, форм власності, споживання, соціокультурної репродукції і політики, стратегічне домінування фінансового капіталу та спеціалізованих послуг над виробництвом, перехід суспільних ресурсів у приватну власність, пропорційне переміщення виробничої активності зі Сполучених Штатів та Західної Європи до Східної Азії та бідних регіонів .

Подібним чином різняться погляди щодо культурних наслідків сучасних глобалізаційних процесів. Наприкінці ХХ століття в Парижі засновано Всесвітню академію культури для діячів науки та мистецтва. В преамбулі Статуту цієї академії зазначається: в наступному тисячолітті у Європі буде спостерігатись масштабна “метизація культур” завдяки посиленню взаємозв’язків “Півдня” та “Півночі”. Початок ХХI століття справджує цей прогноз: спостерігається нестримний рух до Європи африканців та вихідців з Близького Сходу, індійці наводнюють собою Африку й острови Тихого океану, китайці присутні скрізь по світу, японці, хоча й не знімаються з місця у масовому порядку, також присутні повсюди – у вигляді своїх виробничих та економічних структур.

З цих питань також існує вже величезний масив літератури. Розбіжність думок при цьому перебуває в діапазоні від непохитної впевненості в уже фактичному функціонуванні світової культури (покликання на існування нібито “світових релігій”, “світової моди”, “загальнолюдських цінностей” тощо) – до відвертих сумнівів у тому, чи можливе взагалі формування світової культури як такої (Н.Стер, Б.Смарт, У.Еко, Бергер, С.Гантінгтон).

У XXI ст. Європа, вважає Умберто Еко, нагадуватиме собою Нью-Йорк, який, на його думку, яскраво спростовує собою ідею “плавильного котла”: тут співіснує множина культур – пуерториканці й китайці, корейці й пакистанці. Деякі групи злилися (італійці – з ірландцями, євреї – з поляками), інші побутують сепаратно (живуть в окремих кварталах, розмовляють різними мовами і дотримуються своїх традицій), при цьому всі з усіма поєднані підпорядкуванням спільним і вживанням “стандартної” мови спілкування . “Кожен народ входить в історію людства зі своєю власною національною ідеєю. Але не так просто знайти мононаціональні регіони навіть у межах однієї держави, як не може відбутися й повного злиття різних етносів. Популярна на початку століття ідея “плавильного тигеля”, в якому розчиняються всі національності , не знаходить зараз у США великої кількості прихильників, американці надають перевагу порівнянню своєї країни із “салатом”, в якому намішано багато складників, але всі вони зберігають свій власний смак і аромат” .

1991 рік увійшов в історію як рік розпаду СРСР, утворення на його терені ряду незалежних держав. Однією з них стала Україна. Цей факт, поза всяким сумнівом, має всесвітнє значення, він принципово змінив геополітичну ситуацію в Європі. Історично Україна завжди була форпостом Європи на Сході та протистояла тюрксько-ісламському світу, в подібній якості політологи покладають на неї надію і сьогодні. Зазначений факт має більш глобальне значення: українська нація з багатим історичним минулим, висококультурна і працьовита, все це незабаром позначиться на Європейському просторі новим злетом творчості, виробництва, науки і культури, або, з іншого боку, може послужити конфліктогенним фактором.

Україна є цивілізацією зростаючою. Разом з тим вона хоч і не дуже впевнено, модернізується у ХХІ ст., здійснює реформи, утверджує своє власне Я, самоідентифікуючи себе із собою, своєю культурною, історичною традицією і ментальністю. Україна стверджується, зміцнює свій міжнародний авторитет і одночасно гостро, болюче переживає проблеми та суперечності зростання, без чого власне, не може бути цивілізованого суспільства.

На сьогодні процеси глобалізації для України мають як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, добре, коли усі нації відчувають себе частиною людства, включені до глобальних інформаційних структур, до світової економіки і політики, але з іншого боку – глобалізація веде до диктату наддержав, транснаціональних корпорацій, масових культур країн-наддержав та звужує автономію національних держав.

Література:

  1. Бергер, Хантингтон С. Многоликая глобализация. – М.,2004.
  2. Булатов М. До історії процесів глобалізації та їх усвідомлення // Людина і культура в умовах глобалізації . – К., 2003.
  3. Вебер А.Б. Глобалізація і права людини// Людина і культура в умовах глобалізації. – К., 2003.
  4. Дубинин М.П. Рассовый вопрос и современная генетика. – М., 1972.
  5. Дубовик О. Культурологічне забезпечення університецької освіти у США. – Львів, 2000.
  6. Личковах В., Ольховик М. Повернення Європи? //Людина і культура в умовах глобалізації. – К., 2003.
  7. Лях В.В. Глобалізація в контексті постіндустріальної реальності // Людина і культура в умовах глобалізації. – К., 2003.
  8. Пролеєв С., Шамрай В. Глобальне суспільство і модерна культура // Людина і культура в умовах глобалізації. – К., 2003.
  9. Рубанець О.М. Глобалізм і культура: проблеми протистояння // Людина і культура в умовах глобалізації. – К., 2003.
  10. Рубчак Б. В єдиній родині світових культур//Сучасність.- 1993.- №10.
  11. Табачковський В.Г.. Світоглядно-антропологічні колізії глобалізації //Людина і культура в умовах глобалізації. – К.,2003.
  12. Толстих В.І. Реформація духовна як ключова проблема глобалізації //Людина і культура в умовах глобалізації. – К., 2003.
  13. Эко У. Пять эссе на темы этики. – М., 2000.
  14. Riggs Fred W. Globalization Key Concepts/ Online. Available at: http://www2.hawaii/edu\fredr\glocon.htm.