Книговидання та преса

За роки незалежності України книговидання і преса зазнали великих змін. Зявилися численні нові видавництва різних форм власності, розширився і урізноманітнився спектр періодики.<br><br> Водночас, внаслідок несприятливого правового поля, економічної нестабільності, відсутності дієвих протекціоністських заходів, падіння платоспроможного попиту, випуск книг в 1991-1999 роках зменшився на третину за кількістю назв і втричі - за тиражами. Закони на підтримку книговидавництва, прийняті останнім, часом виявилися половинчастими, але й ті незначні пільги, які були надані, носять короткостроковий характер.<br><br> Зростання українського книговидавництва у 2000 - 2002 роках не змінило загальної ситуації на вітчизняному ринку: частка української книжки залишається незначною. На одного мешканця України нині видається менше 1 примірника книжки на рік, тоді як у Російській Федерації - 3-4, у Білорусі - 6-7, у країнах Західної Європи - 10-12.<br><br> Несприятлива ситуація у видавничій справі обумовила зникнення з роздрібної торгівлі багатьох культурно-мистецьких періодичних видань (зокрема, журналів «Музика», «Український театр», «Памятки України» та ін.). Через брак фінансування впродовж довгого часу майже не виходила газета «Культура і життя».


Прийнятий на початку 2003 року Закон України «Про державну підтримку книговидавничої справи», що передбачає значно більші пільги видавцям і охоплює весь технологічний процес випуску книжки, так і не запрацював належним чином. Введення його в дію було спочатку перенесене на 1 січня 2004 року, потім на 1 січня 2005 року. Видавнича справа протягом першого півріччя 2004 р. була позбавлена навіть тих пільг, які мала в попередні роки.


Несприятливий податковий режим для книговидання, значною мірою, обумовив зниження загального тиражу виданих книжок (при певному зростанні кількості назв), що спостерігався впродовж 2002-2004 року. Якщо в 2001 році цей показник складав 50,3 млн. примірників, то в 2002 та 2003 роках – відповідно 47,9 та 39,5 млн. примірників. У першому півріччі 2004 року було видано всього 14,7 млн. примірників книг. Іншим важливим чинником, що, безперечно, негативно вплинув на показники книговидання стало зменшення випуску навчальної та методичної літератури, видання якої фінансується, переважно, з держбюджету. Якщо в 2003 році кількість назв навчальної та методичної літератури склала 5388, а загальний тираж 23,0 млн. примірників (58% тиражу всіх книг), то в першому півріччі 2004 року – відповідно 1817 назв та 6,7 млн. примірників.


Справді трагічна ситуація склалася із виданням і розповсюдженням нотно-музичної літератури. Якщо в УРСР обсяг продукції музичного видавництва “Музична Україна” становив від 220 до 280 назв на рік, то на кінець 1990-х – одну-дві, а часом і жодної книжки на рік.


Фактично згорнули випуск нотної продукції інші державні видавництва. Суттєво не змінили ситуацію на національному нотному ринку й приватні видавництва, які, через традиційну малотиражність (а отже й фінансову збитковість) нотних видань, видають лише нотну літературу на замовлення, фактично – коштом авторів.


У Києві з двох спеціалізованих музичних книгарень не залишилося жодної. Зникли й нотні відділи в інших книгарнях. Цілковито байдужа до нотної продукції приватна торговельна мережа.


Тому громадяни України, які потребують вітчизняної нотної літератури (музиканти-професіонали, учні та студенти музичних та культосвітніх навчальних закладів) нині фактично позбавлені можливості задоволення своїх потреб у вітчизняній музично-поліграфічній продукції.


Для подолання негативних і закріплення позитивних тенденцій у книговиданні та пресі необхідно:

  • забезпечити нормальне функціонування вже прийнятих законів про державну підтримку українського книговидавництва, пільговий податковий режим для вітчизняного книговидавництва та преси;
  • забезпечити державну фінансову підтримку соціально значущих видань за єдиною програмою, яка формуватиметься на засадах конкурсності та прозорості;
  • забезпечити виділення необхідних коштів для комплектування бібліотечних фондів новими вітчизняними виданнями, передусім науковими, та основними українськими періодичними виданнями;
  • розробити та реалізувати держпрограму забезпечення підручниками і посібниками спеціальних музичних навчальних закладів, необхідною музичною літературою загальноосвітніх шкіл та дошкільних установ;
  • передбачити видання на засадах держзамовлення національної музичної спадщини, творів українських класиків та сучасних авторів для задоволення потреб мистецьких колективів, спеціальних музичних навчальних закладів.