5.1. Книговидання

Роботи виконані в рамках
планової тематикиза 2007 рік

Аналітичний огляд

Редактор-упорядник, керівник
авторського колективу – О.Гриценко

Культурна політика в Україні

Розділ 5. Культурні індустрії

Оглянувши розвиток книговидавничої справи й книжкового ринку в Україні за роки незалежності, ми можемо виділити в ньому чотири періоди:

  1. 1990-1995: повільний спад, викликаний, на погляд багатьох, болісною трансформацією державної планової економіки видавничої галузі, а також загальною економічною кризою в країні; цей спад супроводжувався, одначе, урізноманітненням ринкової пропозиції;
  2. 1996-1999: період більш різких і драматичних змін, спричинених, по-перше, спробами запровадження протекціоністичних заходів у галузі, по-друге, масштабною фінансовою кризою 1998 року;
  3. 1999-2002: період поступової стабілізації при постійному зростанні вітчизняної книжкової пропозиції за назвами; в українському книговиданні в цей період уже домінує приватний сектор;
  4. приблизно – 2003 – повільне зростання книговидавничої індустрії, що стимулюється загальним зростанням української економіки, а також запровадженими в цей час податковими пільгами для видавничої галузі ( див. графік 1 та таблицю 5.1).

Графік 1.Динаміка книговидання в Україні й Польщі, 1990-2000

У 1990-х рр. спад книговидання в Україні був чи не найбільшим з-поміж східноєвропейських країн: сукупний тираж зменшився від 170 млн. у 1990 р. до 52 млн. прим. у 1994-96 рр. (а в 1999 він впав до 22 млн. прим.). Подібний же спад, хіба що більшого масштабу, мав місце тоді в Росії (від 1,55 млрд. прим. у 1990 році – до 475 млн. у 1995 р.), натомість у Польщі спад виявився порівняно м’якшим – від 170 млн. до 115 млн. примірників.


Специфічно українською рисою книговидавничої кризи 1990-х років було непропорційне зменшення частки україномовних видань: якщо в 1993 році вони складали майже 90%, то в 1996 році – вже 60%, а в 2004 їхня частка впала до 28%, незважаючи на те, що в абсолютних показниках випуск україномовних видань зріс (від 12 млн. прим. у 1996 році – до 35 млн. прим у 2004 р.). Однією з причин цього явища вважають те, що російськомовна книжка, надрукована в Україні, почала витісняти з вітчизняного ринку книжку, імпортовану з Росії.


Інша причина зменшення частки україномовних книжок – це різке скорочення закупівель книжок та передплати української періодики бібліотеками на бюджетні кошти (адже свого часу саме бібліотеки забезпечували значну частку платоспроможного попиту на україномовні видання, особливо у східних і південних областях України).

Таблиця 5.1.Книговидання і преса в Україні в 1990-2004 роках

 19901993199419961999200020022004
Видано книжок, назв7046500247526084628277491244414790
Видано книжок, тираж (млн.)170885252224447.953.0
З них укр. мовою (млн. прим.)95402131122930.236
Журнали, назв18552246171777875718902385
Журнали, заг. тираж (млн.)166331920334684124
З них укр. мовою150301312  2635
Газети, назв17871757170522062639266730453014
Сукупн. разовий тираж газет, млн.25402123313586.588
З них укр. мовою (млн. прим.)1726109  3229
Річний тираж газет, млн.4652284315931544   4508

Таблиця 5.2.Структура книговидання в Україні, 2000

Жанр, тип виданняВидано книжокПитома частка, %
НазвиТираж, тис.НазвиТираж
Офіційні2771251,43,62,9
Наукові15611018,820,12,3
Науково-популярні4141875,15,34,3
Прикладні144209,01,90,5
Фахові284749,73,61,7
Підручники, в т.ч.240726350,131,160,5
Для шкіл98923495,612,853,9
для ВНЗ12962255,416,75,2
Суспільно-політичні2491680,43,23,9
Енциклопедичні, довідникові6184392,08,010,1
Розважальні871639,81,13,8
Рекламні55194,30,70,4
Художня література, в т.ч.:9862896,312,76,7
Для дорослих8261697,310,73,9
Для дошкільнят66647,70,851,5
Для школярів94551,31,21,3
Загалом774943562,9100,0100,0



У цей же період російська періодична преса, яка мала традиційну популярність в Україні ще з радянських часів, досягла істотного прогресу, її й далі охоче читали в уже незалежній Україні – не лише російськомовні, але й україномовні громадяни.


З 1995 року в Росії була запроваджена низка пільг для вітчизняного книговидання, що дало позитивні наслідки – протягом двох наступних років загальний тираж виданих книжок там зріс майже в чотири рази. Одначе наступного року обвал російського рубля спричинив падіння книговидання, і в 2000 році його розміри ледве досягали рівня 1995 року. Україна пройшла через подібну кризу (хоча й меншого масштабу) в 1998-99 рр.


Власне кажучи, 1999 рік виявився найгіршим для книговидавничої індустрії трьох сусідніх країн – Росії, Польщі й України. Подібним у них також є стабільне повільне зростання кількості назв виданих книжок, однак структура ринкового попиту й пропозиції в кожній з країн – своя (див. Табл. 5.3).


Найменшим за розмірами залишається український ринок (7.8 тисяч назв та менше 44 млн. примірників у 200 році), тоді як Польща з 38 млн. населення (на 10 млн. менше, ніж в Україні) видала того ж року 21,6 тис. назв книжок сукупним накладом in 102,8 млн. примірників, що фактично означає, що польський ринок утричі більший за наш. Втім, така статистика не бере в рахунок книжкового імпорту – як відомо, на українському книжковому ринку книжок, завезених з Росії, продається значно більше, ніж виданих в Україні. Це означає, що фактичне споживання книжок на душу населення в Україні може бути майже таким самим, як у Польщі чи Росії, але при цьому наш споживач стимулює російську книговидавничу індустрію, а не свою, вітчизняну.


Отже, українську видавничу індустрію можна розглядати як свого роду додаток до книжкового імпорту, що домінує на ринку. Тому не дивно, що в структурі національного книговидання домінують (понад 60% тиражу) шкільні й вузівські підручники та посібники (адже їх не можна замінити російським імпортом), тоді як у Польщі такі видання складають 43% загального тиражу.

Таблиця 5.3.Структура ринку книжки в деяких європейських країнах, 2000

Сегменти ринкуВел. Британія (обсяг продаж)*Україна (тираж)Росія (назви)Польща (тираж)
Навчальна літ-ра6.8%60%29%43%
Фахова, довідкова22%3.6%20%9.5%
Дитяча8.2%2.8%5.6%5.6%
“Споживацька”63%34%42%43%
Тираж на душу насел 1.13.53.0

*) Джерело: UK Creative Industries Mapping Document, – DCMS, 2001


Наукові та науково-популярні видання складають у нас 6-7% (у Польщі – майже 30%), художня література – теж близько 6% (у Польщі – 24,3%), нарешті, книжки для дітей – лише 2,8 % (у Польщі – 5,6%).


Оскільки ж підручники замовляються й закуповуються Міністерством освіти й науки, то вітчизняне книговидання й надалі сильно залежить від бюджетної підтримки. Це не означає, однак, домінування державного сектора. Зокрема, в 2005 році на державні видавництва припало лише 29% назв виданих книжок, і лише 5% їх загального тиражу. Приватні видавництва забезпечили понад 60% назв і близько 84% загального тиражу. Решту книжок і брошур дали так звані видавничі організації (вищі навчальні заклади, наукові установи тощо).


Приватний сектор в українському книговиданні розвивався практично без підтримки держави (принаймні до 2003 року, коли почали діяти податкові пільги), не відбулося приватизації ані видавництв, ані друкарень.


Питання протекціонізму держави щодо національних виробників культурних благ вже доволі давно стало предметом жвавих дискусій в Україні. Необхідність активного втручання держави в цю справу зазвичай аргументують очевидною кризою в українських культурних індустріях у 1990-х роках, домінуванням мас-культурного імпорту на українських ринках і, що не менш показово, очевидною ефективністю державного протекціонізму в культурних індустріях (зокрема, книговиданні) сусідньої Росії. За оцінками експертів, частка національного продукту на ринку книжки складає 7-10%, на музичному ринку – менше 20%, а в кінопрокаті – лише 2-3 відсотки.


Як уже говорилося, з початку 1990-х років українське книговидання переживало спад. Як же держава намагалася цьому зарадити?


У 1995 році Президент України затвердив “Державну програму розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року» . Ця цільова програма носила концептуально ще здебільшого радянський характер – базувалася на ідеях державних інвестицій та планового розвитку видавничої промисловості, чого в реальності вже не було в середині 1990-х років.


Водночас у сусідній Росії держава звільнила книговидавців від більшості податків, внаслідок чого собівартість книговидання в Росії стала на 40-50% меншою, ніж в Україні. Тож за рік-два припинився експорт в Росію книжок, виданих у нас, а книжки, ввезені з Росії, здомінували український ринок.


У червні 1997 року був прийнятий Закон України про видавничу справу. У статті 6 (Державна підтримка та особливості приватизації у видавничій справі) цього закону йшлося про підтримчі заходи, які є по суті протекціоністичними:


«Держава надає підтримку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що випускають або розповсюджують не менше 50% продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тис. примірників) видання мовами мало чисельних національних меншин, шляхом надання пільг щодо сплати податків і зборів.»


Одначе в дійсності згадані тут пільги так і не були передбачені в податковому законодавстві, тож фактично залишилися на папері.


Окрім згадки про пільги, в цитованій статті 6 також були визначені обмеження на приватизацію (акціонування) державних видавництв та друкарень “загальнодержавного значення”, згідно з якими 51% акцій мають залишатися у власності держави, а ще 24% – передаватися видавцям, що друкують свою продукцію на підприємстві, що акціонується (якщо ж акціонується видавництво – то поліграфічним та книготорговельним підприємствам). Ясна річ, такі обмеження робили приватизацію державних книговидавничих підприємств малопривабливою для чесних інвесторів.


У вересні 1997 року був прийнятий Закон про ПДВ, який, зокрема, звільняв від сплати цього податку вітчизняні книговидання. Однак на той час видавнича галузь була вже надто слабкою, щоб відреагувати на цю пільгу істотним зниженням цін на свої книжки. Тож не дивно, що частка російської продукції в цьому році вже перевищила 90% українського ринку.


У березні 2000 року в пресі з’явився аналітичний огляд “Національна книга: нинішній стан, його причини, наслідки і перспективи”, підготовлений “Комітетом захисту української книжки” . Його автори висловлювали переконання, що, аби зупинити експансію російського книжкового бізнесу на наші ринки, слід терміново увільнити від податків друкування та реалізацію книжок, а також імпорт поліграфічного обладнання, бо інакше невдовзі навіть українські шкільні підручники друкуватимуться в Росії.


І в цьому огляді, і в багатьох інших публікаціях винними в “катастрофі української книжки” визнавалися не стільки російські конкуренти, скільки байдуже ставлення власного українського уряду до цієї проблеми.


Внаслідок численних виступів у пресі, а також внаслідок активної діяльності тодішнього голови Держкомітету з інформаційної політики Івана Драча, було розроблено й надіслано на розгляд парламенту законопроект, що передбачав нульову ставку ПДВ для всіх українських видань, окрім рекламних та видань “відверто еротичного змісту”. Втім, така пільга не мала поширюватися на російськомовні видання, що спричинило численні сердиті коментарі в російській та російськомовній пресі – мовляв, “російську книжку хочуть прирівняти до порнографії”. Втім, у ході розгляду цього законопроекту пропоновані пільги не лише поширили на російськомовні видання, але й істотно зменшили їх розміри.


Згідно з прийнятим Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України з питань оподаткування» (діяв від 1.06.2001 до 1.01.2003), від ПДВ були звільнені деякі матеріали, що використовуються в книгодрукуванні, а “доходи від реалізації видавничої продукції” звільнялися також від податку на прибуток. Одначе ДПА України в інструкції від 14 лютого 2002 р. дала тлумачення, що ці пільги стосуються не всіх, хто займається книговиданням чи книготоргівлею, а лише “книговидавничих підприємств”.


Починаючи з 2002 року, обсяги продажу книжок в Україні почали поволі зростати, однак це не супроводжувалося зниженням цін на книжки (до чого нібито мали призвести податкові пільги). Зростання в галузі стало наслідком загального економічного зростання України, що спричинило вищий платоспроможний попит на книжки. Також важливу роль відігравало постійне зростання бюджетних видатків на поповнення бібліотечних фондів та на закупівлю підручників.


Все ж термін дії передбачених вищеописаним законом податкових пільг закінчувався у грудні 2002 року. Тому у вересні 2002 року Кабінетом Міністрів було внесено на розгляд до Верховної Ради проект Закону «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні». Як видно з назви, сфера дії нового законопроекту, на відміну від чинного на той час закону, мала поширюватись не на всю видавничу справу, а лише книговидавничу, як таку, що перебуває у найважчому становищі. За пропозицією Президента Л.Кучми проект мав бути розглянутий у першочерговому порядку.


До проекту Закону додане фінансово-економічне обгрунтування, в якому, зокрема, констатувалося, що ситуація у видавничо-поліграфічній галузі України: «…робить видання книг або збитковим, або призводить до цін, за яких книга стає недоступною для більшості населення нашої країни. На одного мешканця України нині випускається близько 1 книги на рік, тоді як у Російській Федерації 3-4, у Білорусі 6-7, у західних країнах – 10-12. У сусідніх державах книговидавнича діяльність вже протягом багатьох років звільнена від оподаткування, що дало можливість галузі стати прибутковою і, найголовніше конкурентноздатною. З-поміж держав Європи в Україні на книжку накладено найвищі податки…»


За даними ДПА, приведеними у фінансово-економічному обґрунтуванні цього законопроекту, «надання пільги видавництвам у 2001 році по сплаті податку на прибуток не призвело до зменшення нарахувань з податку на прибуток порівняно з 2000 роком, коли не діяла пільга.»


Автори законопроекту також передбачали, що запровадження пільг дозволить замінити на ринку російські книжки – виданими в Україні, що зекономить нашій економіці до 100 млн. доларів щороку.


У Розділі ІІ (Прикінцеві положення) цього законопроекту передбачалося:

  • внести зміни до Закону України «Про єдиний митний тариф», з метою звільнити з 1 січня 2004 року по 1 січня 2008 року від обкладання ввізним митом обладнання і матеріали, які використовуються у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції;
  • внести зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок яких операції з завезення зазначених товарів на митну територію України звільняються від оподаткування ПДВ.
  • тимчасово, до 1 січня 2008 року, звільнити від ПДВ «операції з виконання робіт та надання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії книжкової продукції, виробленої в Україні, а також операції з продажу книжкової продукції, виробленої в Україні, та паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, крім послуг реклами, розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру».


    Ставлення до цього законопроекту – як у книговидавничій галузі, так і в суспільстві загалом – виявилося неоднозначним. З одного боку, представники великих видавництв, і особливо – поліграфічних підприємств, висловлювали переконаність, що без запропонованих пільгових заходів українська видавнича індустрія – приречена, а з введенням пільг вона одержить потужний імпульс для розвитку. Деякі інші видавці (особливо малі, некомерційні видавництва) стверджували, що закон допоможе лише великим комерційним видавництвам, що продукуватимуть великотиражні бестселери російською мовою.


    Закон України «Про державну підтримку книговидавничої справи» був остаточно прийнятий 6 березня 2003 р. в редакції, запропонованій Президентом (що відрізнялася від попередньої лише терміном запровадження пільг). Передбачені Законом податкові пільги набули чинності з 1 січня 2004 р.


    Як показала статистика розвитку книговидання в 2004 та 2005 роках (табл. 5.1), вплив цього протекціоністичного закону був доволі позитивним.


    Іншим позитивним імпульсом для українського книговидання стало значне зростання бюджетних витрат на закупівлю українських книжок для бібліотек. Скажімо, в 2005 році на ці цілі лише з бюджету МКТ України було витрачено понад 9 млн. грн.